Значення війни в Україні для майбутнього Тайваню. Острівна держава може захищатися проти Китаю
22.04.2022 р. «Neue Zürcher Zeitung», Швейцарія
Війна Росії проти України залишається провідною темою європейських і світових ЗМІ. Водночас, увагу привертає також потенційний збройний конфлікт, що може вибухнути на Сході, де Китай намагається територіально підпорядкувати собі острівну державу Тайвань.
Впливове швейцарське видання «Neue Zürcher Zeitung» надрукувало аналітичну статтю власного кореспондента, редактора цього видання з проблематики Азії, Австралії та Океанії Патріка Золля (Patrick Zoll), присвячену проблемі можливого збройного протистояння між Китаєм і Тайванем. У дослідженні робиться висновок, що приклад мужнього спротиву України у війні з переважаючим ворогом Росією може надихнути громадян Тайваню на відстоювання власної незалежності.
Столиця Тайваню Тайбей.
Джерело: EPA
Видання зазначає, що за перебігом війни в Україні уважно спостерігають і аналізують події як у Пекіні, так і в Тайбеї. Через два місяці після початку війни для обох сторін з’являються підстави для формулювання чітких висновків. Той факт, що набагато менш потужна у військовому плані Україна так успішно захищається від наддержави Росії, дає Тайваню надію.
І навпаки, невдачі Росії повинні дати китайському керівництву привід для роздумів.
Війна Путіна – це також трохи війна Сі
На початку лютого ц.р. лідер партії і держави Китаю Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін на відкритті зимової Олімпіади в Пекіні поклялися в безмежній дружбі. Відтоді Китай підтримує позицію Росії і відмовляється, зокрема, засуджувати загарбницьку війну Москви в ООН. Китайська пропаганда повторює те, що формулює пропаганда російська. Іншими словами, війна Путіна є також прихованою війною президента Китаю Сі.
Після всього, що сталося на полях битв в Україні, комуністичному керівництву Пекіна доводиться ретельно вивчати ситуацію. За кількісними показниками Китай має таку ж значну перевагу в живій силі та озброєнні над Тайванем, як Росія над Україною. Але одного цього, очевидно, недостатньо.
Росія повністю недооцінила волю українців до самооборони. Це має бути попередженням для Пекіна, оскільки майже дві третини людей на Тайвані вважають себе тайванцями і лише кілька відсотків – китайцями. Молодь Тайваню, щоправда, воліла б сидіти в модних кафе і танцювати на гей-парадах, ніж піти в армію. Але немає підстав вважати, що вони чинили б опір загарбникам менш запекло, ніж це робить українське населення. Оскільки поглинання Китаєм означало б кінець індивідуальних свобод на Тайвані.
Можливо, Пекін намагається переконати себе, що Кремль зробив помилки в українській війні, яких Китай не допустить. За будь-яких умов, стратеги Національно-визвольної армії Китаю (НВАК) повинні враховувати два моменти.
По-перше, російська армія загартована в боях: в останні роки вона брала участь у серйозних бойових діях в Сирії, у Криму та в Грузії. Навпаки, Китай вів свою останню війну проти В’єтнаму в 1979 році. Сьогоднішня Народно-визвольна армія має мало спільного з колишніми збройними силами Китаю. Чи справді їх нинішня командна структура, їхні солдати та їхня зброя виявляться достатньо ефективними у надзвичайній ситуації, ще невідомо.
Вторгнення амфібійних сил ускладнене
По-друге, напад на Тайвань є більш складним у військовому плані, ніж напад Росії на Україну. Адже росіянам залишилося лише перекинути свої танки через кордон, тоді як між материковою частиною Китаю і островом Тайвань пролягає щонайменше 150 кілометрів моря. Народно-визвольна армія Китаю знає про це і в останні роки вклала значні кошти у створення обладнання та амфібійних платформи для здійснення десантних операцій, зокрема, в десантні кораблі. Збройні сили також регулярно проводять навчання та готуються до здійснення таких операцій.
Висадка десантів надзвичайно складна, оскільки військово-повітряні сили, артилерія та військово-флот повинні ідеально працювати разом, щоб морська піхота могла захопити й убезпечити берегові плацдарми. Потім настає логістичне завдання: кожного солдата, кожну вантажівку, кожен танк, кожен кілограм продуктів, палива та боєприпасів потрібно доставити на кораблях або повітряним шляхом.
Наскільки великим викликом є такі задачі свідчить також той факт, що протягом десятиліть ніхто не наважувався на проведення масованих морських десантних операцій. Остання така велика операція була проведена більше 70 років тому, коли під час Корейської війни 75 000 солдатів ООН під американським командуванням вийшли на берег з 260 кораблів поблизу міста Інчхон (Inchon). Проти добре озброєного Тайваню міць штурмуючих військ мала би бути значно більшою.
Ціна китайського вторгнення зросла
Ще один момент, який хвилює Сі Цзіньпіна, це єдина позиція Заходу. Мало хто міг очікувати, навіть за кілька днів до російського вторгнення, що західний світ так швидко запровадить такі далекосяжні санкції. Звичайно, відмінності у ситуаціях завжди є, але антипутінський фронт є дивовижно згуртованим навіть через два місяці після початку війни.
Уряд Пекіна повинен враховувати те, що в разі нападу на Тайвань на нього будуть накладені жорсткі санкції. Таким чином, потенційна економічна вартість цієї авантюри значно зросла від лютого цього року. Це важливо для керівництва Китаю, оскільки легітимність Комуністичної партії значною мірою ґрунтується на тому, що протягом чотирьох десятиліть вона забезпечувала все більший рівень процвітання своєму народу. Незважаючи на всю націоналістичну риторику, залишається сумнівним, на які економічні жертви готовий був би китайський народ, аби «повернути додому» Тайвань.
Тайвань повинен захищатися насамперед власними силами
Однак, якщо Тайбей буде сидіти і вважати себе в безпеці, це було б його фатальною помилкою. Війна в Україні показує, що країна, на яку здійснено напад, повинна насамперед допомагати собі сама. Якби українці всіма силами не захищалися від російських загарбників, їхньої держави сьогодні, мабуть, вже не було б.
Те ж саме стосується і Тайваню. Острів повинен зробити все можливе, щоби бути здатним захиститися від військового нападу. Поступове скорочення строкової військової служби з двох років до чотирьох місяців було помилкою Тайваню. Зусилля, спрямовані на відновлення попередніх термінів служби в армії є правильними. Уряд президентки Цай Інвень (Tsai Ing-wen) вже зробив деякі кроки з метою підвищення обороноздатності держави, зокрема покращив підготовку резервістів. Також розумно, що завдяки нещодавно випущеній Книзі оборони населення країни буде підготовленим до того, що для нього означає війна.
Тайвань має передусім захищатися: офіцери ВМС Тайваню на маневрах.
Джерело: «Neue Zürcher Zeitung», фото Даніель Ченг Шоу-І / Імаго
Водночас, Тайвань повинен і далі розбудовувати свої збройні сили. З населенням 23 мільйони, країна повинна покладатися переважним чином на використання високих технологій, а не на чисельність збройних сил. Оборонний бюджет Тайваню становить одну двадцяту китайського, тому Тайбей має максимально ефективно використовувати свої ресурси. Великі військові кораблі вражають своєю потугою, вони втішають его адміралів і політиків. Проте знищення російського флагмана «Москва» в Чорному морі демонструє ефект, який можуть мати порівняно скромні за ціною протикорабельні ракети. Тайвань повинен покладатися на системи з мінімальною ціною, які максимально ускладнюють підхід Китаю до острова.
Тайвань потребує допомоги ззовні
Також виникає питання, на яку зовнішню допомогу може розраховувати Тайвань у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Досвід України свідчить, що без підтримки не обійтися. Тайвань не входить до жодного оборонного альянсу і йому, як і українцям, залишається сподіватися, що країни-однодумці дійсно допоможуть йому у надзвичайній ситуації.
Закон про відносини з Тайванем (Taiwan Relations Act) від 1979 року передбачає зобов’язання США допомагати Тайваню в захисті від комуністичного материка. Однак це не тягне за собою прямого зобов’язання надавати допомогу. Спочатку ця двозначність стримувала владну еліту, що згуртувалася навколо генералісимуса Чан Кайші (Tschiang Kai-schek), який втік з Китаю в Тайбей, від проведення військових провокацій. Сьогодні цієї небезпеки вже немає. Демократія Тайваню відмовилася від хибної думки та бажання повернути собі материк.
Американські політики, насамперед консервативні, неодноразово вимагали від Вашингтона дати Пекіну чітко зрозуміти, що він надасть військову підтримку Тайваню в разі нападу. Однак явна міліарна гарантія безпеки була б непотрібною провокацією, яка лише посилить тиск на китайський уряд та спровокує його на дії у відповідь.
Вашингтону краще робити справи, ніж застосовувати слова, щоб дати зрозуміти, що він підтримує Тайвань, а саме, — постачаючи йому зброю. Та мати сильну присутність в регіоні, яка встановлює межі для Китаю, і демонструвати після років правління Трампа, що США є надійним партнером для демократій світу.
Останній урок української війни стосується всіх інших західних держав: США можуть грати провідну роль, але всі союзники повинні здійснювати свій внесок. Європа, Австралія, Японія повинні однозначно підтримувати демократію Тайваню, зокрема розвиваючи жваву торгівлю та культурний обмін з ним. Та триматися разом, особливо коли Китай намагається покарати такі країни, як Литва, за її солідарність з Тайванем. І передусім допомагати сьогодні Україні у війні проти Росії. Таким шляхом автократам у Москві та Пекіні дадуть зрозуміти, що Захід готовий боротися за свої цінності.
Як відомо, невивчені уроки історії дорого обходяться державам, народам і націям. Залишається сподіватися, що досвід війни Росії проти України буде вивчений як у самій Україні, так і в інших країнах світу, яким загрожує агресія та війна. Корисним він буде також і для демократій світу.
У заголовку матеріалу зображення з сайту Reuters
